Рекомендації
У випадках, коли Ви маєте підозри у тому, що по відношенню до дитини вчинено жорстоке поводження або є реальна загроза його вчинення (вдома з боку батьків, піклувальників, з боку однолітків, з боку інших працівників навчального закладу або інших осіб)
Варіанти дій
Варіант І: Ви можете повідомити про це в усній чи письмовій формі адміністрацію навчального закладу.
Варіант II: Ви можете самостійно письмово повідомити про це територіальний підрозділ Служби у справах дітей за місцем проживання дитини.
Варіант III: Ви можете самостійно повідомити про виявлений факт жорстокого поводження кримінальну міліцію у справах дітей або будь-якого працівника органів внутрішніх справ.
У випадках, коли до Вас звернулась дитина з усною скаргою щодо жорстокого поводження з нею:
Варіант І: оформіть звернення дитини у письмовій формі та передайте його до адміністрації навчального закладу.
Варіант II: оформіть звернення дитини у письмовій формі та передайте його до територіального підрозділу служби у справах дітей.
Варіант III: оформіть звернення дитини у письмовій формі та передайте його до органу внутрішніх справ.
Варіант IV: повідомте про це в усній чи письмовій формі від свого імені перелічені органи.
У випадках, коли Ви стали свідком жорстокого поводження з дитиною якомога швидше повідомте про цей факт міліцію в усній чи письмовій формі. Одночасно можете повідомити територіальний підрозділ служби у справах дітей, адміністрацію закладу. Яким чином відбувається документування Вашого звернення чи повідомлення, або звернення дитини.
У разі звернення або повідомлення до адміністрації закладу, якщо звернення (повідомлення) усне, то адміністрація закладу зобов'язана оформити це повідомлення письмово з позначкою, від кого та коли (дата, час) отримано повідомлення, адміністрація закладу зобов'язана терміново (протягом однієї доби) передати цей документ територіальному підрозділу Служби у справах дітей за місцем проживання дитини. Служба у справах дітей повинна належним чином зареєструвати це повідомлення відповідно до законодавства України. У разі звернення або повідомлення до територіального підрозділу служби у справах дітей. Ваше звернення має бути належним чином оформленим відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян». Зокрема стаття 5 цього Закону передбачає такі вимоги до звернення: «...У зверненні має бути зазначено прізвище; ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати».
Закон України «Про звернення громадян» допускає й усну форму звернення. При цьому посадова особа, яка приймає усне звернення повинна вчинити ті самі дії, що й у разі письмового звернення. Однак письмова форма звернення зменшує ризик ймовірного недбалого ставлення з боку посадової особи. У разі звернення або повідомлення до органу внутрішніх справ повідомити можна в письмовій чи усній формі, зокрема телефоном. У разі усного звернення або телефонного повідомлення працівник органу внутрішніх справ складає протокол цього звернення чи повідомлення. Письмове звернення орган внутрішніх справ реєструє належним чином передбаченим законодавством України.
Чого не треба робити
Не треба намагатися самотужки розв'язати проблему. Це може призвести до порушення законодавства та бути небезпечним для Вас особисто. Наприклад, не треба самостійно приймати рішення щодо відвідування сім'ї, де, Ви підозрюєте, вчинено жорстоке поводження по відношенню до дитини. Ваші дії припиняються у той час, коли звернення або повідомлення передано компетентним органам. На наступних етапах Ви можете бути залучені до розв'язання ситуації як фахівець, дії якого погоджено з міжвідомчою командою та внесені до спільного плану дій надання допомоги дитині (та її сім'ї).
Що далі...
Далі справа є компетенцією установ, організацій і посадових осіб, яким передано звернення чи повідомлення. Але, звичайно, що Вас турбуватимуть результати розгляду звернення чи повідомлення (складеного Вами особисто або за зверненням дитини). Порядок дії відповідних служб та посадових осіб, до яких було передано звернення або повідомлення з приводу жорстокого поводження з дитиною або реальної загрози його вчинення та механізми взаємодії, визначає законодавство України. Законодавство передбачає інформування заявника (особи, яка здійснила повідомлення або звернення). Також у самому зверненні (повідомлені) може бути зазначено, що заявник бажає бути поінформованим про подальший перебіг справи, бути присутнім під час розгляду звернення тощо.
СУТНІСТЬ, ВИДИ ТА ПРИНЦИПИ СОЦІАЛЬНОЇ ПРОФІЛАКТИКИ НАСИЛЬСТВА ТА ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ З ДІТЬМИ
Соціальна профілактика - вид діяльності, що охоплює комплекс заходів економічного, політичного, правового, медичного, психолого-педагогічного характеру, спрямованих на попередження, обмеження та локалізацію негативних явищ у соціальному середовищі. Як доводить багаторічна практика організацій, що працюють з проблемами попередження та подолання насильства, цей феномен має виражений циклічний характер: практично кожен акт насильства має свою передісторію, і практично завжди насильницькі дії мають тенденцію до повторення. Тому завдання профілактики - первинної, вторинної і третинної – нерозривно пов'язані між собою.
Первинна профілактика насильства в сім'ї та жорстокого поводження з дітьми спрямована на все суспільство, є найбільш масовою та неспецифічною. ЇЇ завданнями є формування в суспільстві ненасильницького світогляду, культури Тендерної толерантності та чуйності, неприйняття насильницької моделі поведінки по відношенню до жінок, дітей та насильницьких стосунків в сім'ї. Інструментом первинної профілактики можуть бути превентивні програми та інформаційні кампанії різного рівня.
Основними суб'єктами профілактичної діяльності на цьому рівні є система освіти, шкільні психологи, соціальні педагоги та працівники соціальних служб.
Вторинна профілактика спрямована на раннє виявлення ситуацій підвищеного ризику щодо виникнення насильства або жорстокого поводження, та на відвернення причин та умов, які сприяють скоєнню насильства конкретними особами.
Діяльність на цьому рівні втручання здебільшого пов'язана з розв'язанням конфліктів та реагуванням на прояви неадекватної поведінки дорослих щодо дитини (в тому числі, на рівні впровадження програм розвитку батьківських навичок, яка сприяє соціальній реабілітації агресорів). Якщо в родині дитини складна (кризова) ситуація, вивчається можливість провести сімейну (або шкільну - якщо мова йде про дії вчителя чи вихователя) групову нараду, вжити заходів родинного консультування та соціальної допомоги.
Третинна профілактика означає міри втручання у тих ситуаціях, коли насильство та жорстоке поводження вже здійснено і діяльність спрямовано на недопущення рецедиву, реабілітацію жертви та роботу з агресором. Мета профілактики цього виду - проведення відповідних запобіжних або каральних заходів, реалізація психокорекційних програм, переорієнтація поведінки агресора в сторону поваги до особистості дитини та загальнолюдських цінностей. Крім того, обов'язковим елементом є робота з потерпілими, їхня реабілітація та інтеграція у громаду. Для цього залучають належні ресурси громади та створюють середовище підтримки. Важливим елементом зазначених програм є зв'язок із соціальними послугами в громаді, які можуть надати потрібну допомогу в процесі реінтеграції кривдника (наприклад, лікування від алко- та наркозалежності, психіатрична/психологічна допомога та соціальна робота з ним і його найближчим оточенням). Дуже важливу роль у цьому відіграє мульти-дисциплінарна команда.
Соціальна профілактика всіх видів може здійснюватися на рівні всього суспільства, окремого регіону, макросередовища (макрорівень), окремої соціальної групи, закладу, організації, мікросередовища (мікрорівень), окремого індивіда (індивідуальний рівень).
Профілактична робота на макрорівні здійснюється у вигляді комплексних національних профілактичних програм, кампаній у засобах масової інформації, масових заходів, скоординованої діяльності у межах закладів та організацій на найвищому державному рівні.
На мікрорівні профілактика здійснюється у вигляді спеціальних регіональних програм, заходів та окремих дійств у межах закладів та організацій та за місцем проживання.
Індивідуальний рівень профілактики - це робота, що здійснюють спеціалісти й волонтери з окремими особами.
Можна виділити такі загальні завдання соціальної профілактики:
• дослідження причин та факторів проблеми;
• встановлення ресурсів, необхідних для подолання проблеми, або виявлення наявних;
• запобігання негативному впливу середовища;
• розширення можливостей для задоволення потреб, подолання проблеми, повноцінної життєдіяльності (підвищення соціальних ресурсів);
• подолання особистісних факторів, котрі здійснюють вплив на виникнення та загострення проблем або заважають їхньому розв'язанню;
• підвищення особистісних ресурсів, здібностей особистості адекватно реагувати на проблеми, долати їх та задовольняти потреби; організація взаємодії суб'єктів у подоланні проблеми,
• організація діяльності, що спрямована на попередження та подолання проблем.
Успіх профілактичної роботи у більшості випадків залежить від дотримання основних принципів соціальної профілактики:
1) забезпечення права людини на незалежний вибір своєї поведінки, обмеженого подібним правом інших людей, відмова від спроб маніпулювати людиною;
2) екологічність, безпечність профілактичних дій для представників цільових груп та їхніх виконавців;
3) відповідність профілактичних заходів потребами та інтересам представників цільових груп, їхнім віковим та соціокультурним особливостям;
4) запобіжний характер профілактики;
5) системність заходів;
6) міжвідомча співпраця у здійсненні заходів та профілактичних програм.
ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ УЧНІВСЬКОГО КОЛЕКТИВУ
Правила роботи дитячого колективу необхідні для того, щоб створити мікросередовище, «суспільство», в якому кожній дитині буде комфортно вчитися й існувати, навчатися працювати спільно, співвідносити власний світогляд з поглядами інших, розв'язувати та запобігати конфліктам, розв'язувати проблеми, створювати спільні плани та організовувати спільну діяльність, почувати себе безпечно. Тільки так можна створити спільноту, в якій кожна дитина буде важливою, де є спільні цілі, можливості і перспективи, де кожен має певні обов'язки перед собою та іншими. Формалізовані й прийняті всіма чіткі і зрозумілі правила допомагають налагодженню плідної співпраці у дитячому колективі та, зокрема, сприяють попередженню проявам насильства і жорстокого поводження. Важливо, щоб ці правила (особливо, якщо йде мова про загально шкільні правила) розповсюджувалися не тільки на дітей, а й на дорослих: вчителів, батьків, адміністрацію школи. Серйозне ставлення дорослих до цих внутрішніх правил допоможе зробити їх реальними та дієвими. Першочерговим завданням правил роботи учнівського колективу є забезпечення базових потреб дітей з врахуванням потреб дорослих, так щоб клас, школа стали для дітей місцем, де можна нормально навчатися і знаходити друзів. Особливу увагу варто приділити безпеці дітей у школі, класі. Потрібно, щоб такі правила розробляли представники всіх груп, на які вони будуть розповсюджуватися, та приймали під час загального обговорення. Чим менше правил, тим краще. Кожне має бути чітко сформульованим і зрозумілим. Учитель може сам запропонувати кілька правил, наприклад, не ображати молодших та слабкіших, берегти майно школи тощо. Кожне правило обговорюють з огляду на причини його виникнення, його важливості та потенційних наслідків, до яких може привести його недотримання або нехтування ним - брак безпеки.
Як мінімум, правила роботи учнівського колективу повинні врегульовувати такі питання:
• організоване та демократичне висловлювання кожного під час навчання та загальних обговорень (наприклад, правило піднятої руки, критикувати думку, а не особистість);
• регламент, можливість пересуватися класним приміщенням та виходити з нього під час занять, дотримання дисципліни (наприклад, приходити, починати та закінчувати заняття вчасно, виходити під час занять не більше ніж на 10 хвилин у випадку крайньої необхідності або за спеціальним дозволом вчителя);
• запобігання насильству та жорстокому поводженню (наприклад, повна заборона проявів насильства, розв'язання міжособистісних конфліктів за допомогою переговорів у присутності вчителя або психолога);
• процедуру прийняття рішень та розв'язання проблем (наприклад, загальне класне обговорення, голосування, залучення психолога чи шкільного медіатора на прохання вчителя або дітей). Особливо варто звертати увагу на зрозумілість показників дотримання чи порушення кожного правила, варто уникати абстрактних правил із суб'єктивним тлумаченням (наприклад, бути активним на уроках - для кожного активність може означати різну поведінку).
Розпочати створення правил учнівського колективу (класу) можна з обговорення таких запитань:
• Чи все добре у нашому класі?
• Чи добре ми навчаємося?
• Чи комфортно нам в школі, в класі?
• Якщо будуть виникати проблеми, то як нам варто поводитись, щоб маленькі проблеми не переросли у великі?
• Які правила нам потрібні, щоб забезпечити комфортне спільне навчання та перебування у школі, ефективне розв'язання проблем, конфліктів?
Обговорення можна почати з наявної для дітей проблеми - поведінки у їдальні, ставлення старшокласників у коридорах школи тощо.
Попередження, виявлення і подолання випадків насильства та жорстокого поводження з дітьми:
Методичний посібник для освітян / Авт.: Журавель Т. В., Кочемировська О. О., Ясеновська М. Е. / За заг. ред.
Безпалько О. В. - К.: ТОВ "К.І.С.", 2010. - 242 с